Архів автора: park

Похмурий день. Період переходу
Від осені до лютої зими,
І скоро вже іскринки снігу й льоду
Землі торкнуться білими крильми.

Хлопчисько-циган – вітер молодий, -
Заплутався у вербоньках плакучих,
Не стишить час журливої ходи,
І лине передзим’я неминуче.
Світлана Охріменко

Останній день осені. Без позолоти та прикрас природа готується до зимового сну.

12 листопада – синиччине свято. Його мета – нагадати людям про допомогу «братам нашим меншим» взимку. Це час кочівель синиць, коли молоді покоління освоюють нові місця і напередодні холодів перелітають з лісів ближче до людського житла. За традицією саме з цього дня починають виготовляти годівниці і, за потребою, підгодовувати пернатих друзів. Головні смаколики для синиць – це несолоне сало, свіже насіння соняшнику або гарбуза. Якщо ви запаслися насінням кавуна чи дині – птахи зрадіють і йому.
Існують прикмети, пов’язані з цим днем:
- якщо синиця почала свистіти, то день буде погожим, а якщо вона запищала, то вночі вдарить мороз;
- багато синиць біля годівниці — чекайте хуртовин і сильного снігопаду;
- коли зграї синиць підлітають до будинку — пора утеплятися.
А що стосується назви «синиця», то походить вона зовсім не від синього оперення. Своє ім’я пернаті отримали за життєрадісні дзвінкі пісні, що нагадують мелодійний передзвін крихітних кришталевих дзвіночків: «сінь-сінь!»

Облітає листя з дерев. Пустіють і світлішають ліси. І серед голого гілля тепер краще помітні маленькі невгамовні синиці. З настанням холодів вони все частіше навідуються до людських осель. В наших краях зустрічаються різні види синиць. Синиця велика – одна з найвідоміших нам пташок, постійний гість зимових годівниць. Вона найбільша серед синиць, має контрастне яскраве забарвлення. Дещо менша синиця блакитна, дуже рухлива та непосидюча. У її забарвленні поєднано блакитні й жовті кольори. Синиця чубата вирізняється своїм довгим чорно-білим «чубом». Вона обережніша, ніж інші види. Надає перевагу хвойним лісам. Ще одна мешканка хвойних лісів – синиця чорна. Якщо придивитися уважніше, стає помітно, що ця синиця не така яскрава як інші види: в її забарвленні переважають чорно-сірі кольори. Гаїчка болотяна та гаїчка пухляк – дрібні, сіро-коричневі пташки із чорною “шапочкою”. Одна з особливостей цих видів – стійкість пар; партнери не розлучаються ні восени, ні взимку. Поблизу водойм у заростях очерету гніздиться вусата синиця. По обидва боки від дзьоба пташка має чорні «вуса», що надають їй суворого вигляду. Синиця довгохвоста від решти відрізняється тим, що не гніздиться в дуплах, а будує кулясте гніздо високо на дереві. Здалеку пташка здається пухнастою кулькою з надзвичайно довгим хвостом, тому в народі синицю звуть «ополоник». Поспостерігайте за цими потішними створіннями і ви помітите багато цікавого.

Серед лісу на полянці
Виріс гриб в червоній шапці,
Білі плямочки він мав,
Хто ішов, його минав…

«Дубові яблука», «горішки», а по-науковому гали – це паразитарні утворення на дубовому листі. Їх відкладають різні комахи, щоб виводити в них своє потомство. Найчастіше це горіхотворки дубові. Якщо розрізати гал, в центрі побачите невелику порожнину, а в ній ледь помітну личинку. Окремі гали, що з’являються на рослинах, які нормально розвиваються, особливої шкоди не завдають, але за масової їх появи рослина знесилюється. Старі гали використовують як сховища гусені, жуки, мурахи. В народі гали використовували для лікування різних хвороб. А ще з «дубових яблучок» виготовляли дуже якісне чорнило та барвник для тканин. Тому в давнину гали дуже цінувалися. Нині про гали зібрано чимало інформації, але дослідники все ж вважають, що вони можуть розкрити ще багато нових таємниць.

Жовтий кленовий листочок – своєрідний символ осені. І справді, восени золотаві клени з лапатим листям зачаровують своєю красою. До речі, клени бувають не лише золотавими, помаранчевими чи червоними, а навіть… в горошок. Саме такий вигляд має кленове листя, на якому поселився гриб ритизма кленова. Це хвороба, але вона не шкодить дереву, хоча й псує зовнішній вигляд листя. Вважається, що цей гриб є індикатором чистого повітря.

Осінній щедрий листопад.
Сади роздягнені до нитки.
А на траві, мов міді злитки,
Лежить коштовний їх наряд

Листопад. Золотаве й багряне листя мерехтить у повітрі і кружляє в ритмі вальсу. Для нас листопад – прекрасна романтична пора, а для природи це надзвичайно важливий і відповідальний період. До настання снігопадів дерева мають скинути пожовкле листя, щоб на ньому не затримувався сніг, не наростав лід, який може поламати гілки. Крім того, листя випаровує воду, тож взимку рослина загинула б від зневоднення, адже поглинання води з мерзлого ґрунту неможливе. Опадання листя зменшує так звану «вітрильність» дерев, так підвищується їх стійкість до осінніх і зимових вітрів. Дерева облітають не водночас. Першими скидають своє позолочене вбрання клен, ясен, липа, горобина, граб. Зеленувате листя горіха, тополі, каштана, бузку тримається до першого нічного морозу, а тоді масово облітає. Безлисті ліси світлішають, прозорішають, пустіють. Зате холодними листопадовими ночами крізь ажурні крони дерев яскравіше сяють зорі.

17 жовтня Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України запрошує кожного, хто не байдужий до проблем довкілля, зробити власний внесок в озеленення країни. Таким чином буде встановлено український рекорд – «1000 000 дерев за 24 години». Проєкт із озеленення України реалізується Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України спільно з Державним агентством лісових ресурсів України та благодійною організацією «Благодійний фонд «Озеленення України». Долучитися до акції може кожен українець, обравши зручний для себе формат участі. Можна підтримати ініціативу висаджуючи дерева на прибудинкових територіях або ж приєднатися до масштабної висадки алей та парків у вашому місті. Детальна інформація про акцію на сайті Міндовкілля України https://mepr.gov.ua/news/36064.html .

Цей нічний метелик – справжній велетень: розмір його тіла – 45-55 мм, розмах крил – 80-120 мм. Вдень він ховається на корі дерев, а в сутінках сіруватою тінню зависає над нічними квітами. Особливо полюбляє нектар трубчастих квітів, таких як петунія або тютюн. Метелик доволі важкий, тож він не сідає на квітку, а опускає в неї свій довгий хоботок і п’є нектар у повітрі. До речі, хоботок комахи в розгорнутому стані удвічі довший, ніж тіло. Перелітаючи від однієї рослини до іншої, метелик стає все важчим і похитується в польоті, мов п’яний, – звідси й назва “бражник”. Характерна риса бражників – поєднання захисного і відлякувального забарвлення. Сірі груди та крила з тонким візерунком відмінно маскують комаху, а несподівана поява яскравих смуг на черевці лякає хижаків. Ворогів у нічних метеликів немало, та найактивніше полюють на них кажани. Щовесни бражник прилітає до нас з Африки і оселяється всюди, де є корм для його гусениць – берізка польова. На території Ічнянського національного природного парку побачити метелика можна у травні – листопаді.

Лісові пожежі – велике лихо і для природи, і для людей. 5 жовтня на території Ічнянського національного природного парку сталося загорання сухої трави. Вогонь, підсилений поривами вітру, перекинувся на лісові масиви. Завдяки злагодженим діям 23 ДПРЧ (м. Ічня), відділення 13 ДПРП (смт. Парафіївка), відділення 12 ДПРЧ (м. Прилуки), відділення 16 ДПРЧ (м. Ніжин), ДПК СТОВ «Інтер», Жадьківського лісництва ДП «Прилуцьке лісове господарство», працівників парку та небайдужих місцевих жителів пожежу вдалося загасити.
Адміністрація Ічнянського національного природного парку дякує всім, хто долучився до гасіння пожежі та звертається до населення з проханням дотримуватись правил пожежної безпеки та бути обережними у поводженні з вогнем.