Новини

Початок літа – пора, коли пташенята вчаться літати та самостійно добувати корм. Якщо ви побачили маленьку пташку з короткими крилами і ледь помітним хвостиком, цілком імовірно, що перед вами пташеня – злеток, яке вийшло в світ раніше, ніж у нього «окріпли крила». Молоді птахи залишають гніздо, ще не вміючи літати. У перші дні вони стрибають по землі. Батьки піклуються про нього: годують, навчають всім життєво необхідним навичкам і в разі потреби захищають. Через кілька днів крила пташеняти підростають і воно вже може робити невеликі польоти, сісти на гілку чи повернутися в гніздо. Побачивши перед собою розгублену пташку, яка сидить на землі і кричить, багато хто береться «рятувати» її. Але злеток кричить не тому, що загубився чи випав із гнізда – так він постійно повідомляє про своє місцезнаходження батькам. Знаходження злетка на землі в перші дні після вильоту є нормою.

І дійсно, ці комахи неначе спеціально створені лише для того, щоб нам докучати. Вони псують відпочинок на лоні природи, а крім того можуть переносити деякі захворювання. Та все ж комарі – необхідний компонент природної рівноваги. Більшу частину свого життя вони проводять у воді у вигляді личинок і лялечок. Тут для них завжди є їжа: вони очищають воду від водоростей і продуктів розкладу. Водночас яйця, личинки, лялечки комарів – необхідний корм для риб, особливо молоді. А крилаті комари – важлива складова у пташиному раціоні. Якщо зникнуть комарі – зникне багато птахів, а отже збільшиться кількість шкідників у лісах та на полях. Значення комарів цим не обмежується. Розвиваючись у воді, вони накопичують у своїх тілах масу важливих хімічних елементів, а потім несуть це все багатство на сушу. Певно, всі знають, що серед комарів живляться кров’ю лише самки. Самці все своє коротке життя харчуються лише нектаром і соком рослин, запилюючи їх. А самкам потрібні білки крові для нормального дозрівання яєць, які вони відкладають у стоячу воду. Якщо це потомство не потрапить на корм рибам, птахам, жабам, то незабаром з нього оформляться молоді комарики і цикл повториться. Щоб знайти собі «донора» самки здійснюють перельоти до кількох кілометрів. Дехто вважає, що комарі найбільше полюбляють саме людську кров. Та це не так. Більшість їх віддає перевагу теплокровних тваринам і птахам. До речі, комарині укуси можуть бути … корисними. Вони покращують кровообіг і позбавляють людину від дрібних капілярних тромбів. Тож, як бачимо, надокучливі комарі – цінний природний компонент. Тому будемо втішати себе думкою, що наша кров не пропадає марно, а служить благородній справі підтримки екосистеми. А іще звичайно, не будемо боятися комарів – гігантів (довгоніжок), яких прийнято чомусь називати малярійними: якраз вони взагалі не кусаються.

Цей день дає можливість кожному з нас взяти на себе відповідальність за турботу про нашу планету й активно сприяти змінам. Кожен з нас може змінити свій спосіб життя, щоб допомогти природі. Зверніть увагу на свій будинок і повсякденні звички. Поділіться своїми знаннями з оточуючими. Ми можемо жити в злагоді з природою й повинні захистити нашу планету – наш спільний дім. Тож зробімо хоч один крок для покращення стану довкілля. Разом ми зробимо навколишнє середовище кращим і надалі не забуваймо про його охорону та збереження природних скарбів.

Працівники Ічнянського національного природного парку – прихильники велосипедів. Із задоволенням користуються цим екологічним транспортом самі та пропагують його іншим. Велосипед визнано унікальним, довговічним та універсальним транспортом, який використовується уже протягом двох століть, і є простим, доступним, надійним, чистим та екологічно відповідним. У 1817 році німецький професор інженерії і механік барон Карл фон Дрез представив свій винахід – з дерев’яної рами, керма, шкіряного сідла та двох металевих коліс без шин. У велосипеда тоді не було педалей – велосипедисту потрібно було з силою відштовхуватися підошвами від поверхні. Термін «велосипед» з’явився в 1861 році у Франції. Його придумав винахідник П’єр Міші. Його назва походить від двох латинських слів: «швидкий» і «ноги». Першу навколосвітню подорож на велосипеді було здійснено в 1884 році. Вона тривала понад три роки та була надзвичайно складною, адже для цього використовувався велосипед старої конструкції – з величезним переднім колесом і крихітним заднім. До того ж колеса були залізні, без шин. Зараз існує безліч видів цього транспорту: дорожні, міські, гірські, гібридні, турингові, шосейні, круїзери, тандеми, навіть спеціальні для виконання трюків. Їздити велосипедом – слушна думка, це тренує серце, підвищує настрій і стресостійкість. І зовсім не шкодить природі. Тому у 2018 році рішенням Генасамблеї ООН 3 червня оголошено Всесвітнім днем велосипеда.

З травня по серпень водойми Ічнянського національного природного парку прикрашають великі кулясті жовті квіти. Це глечики жовті. Як і латаття біле, вони належать до найстаріших рослин планети, адже з’явилися на Землі мільйони років тому. Ця рослина отруйна, проте в давнину її використовували в народній медицині. Екологи вважають, що наявність у водоймі жовтих глечиків може бути показником чистої води. А рибалки знають напевне: там, де ростуть ці квіти, зазвичай водиться риба. Жовті глечики занесені до Зеленої книги України, вони підлягають охороні, адже через бездумне ставлення людини, знищення середовища існування цих водних рослин, вони можуть стати рідкістю. (Фото з інтернет-ресурсів)

У червні – липні, коли водойми ваблять своєю прохолодою, на дзеркальних тихих плесах Ічнянського національного природного парку розкриває свої пелюстки одна з найбільших, найсвітліших і найніжніших квіток наших водойм – латаття біле. Це єдина рослина, яка мільйони років без будь-яких морфологічних змін існує у флорі України. Рід лілей з’явився на земній кулі 70-80 млн. років тому, у крейдяному періоді. В ті часи відбулась велика перебудова рослинного світу, з’явились квіткові, або покритонасінні рослини, які швидко потіснили всі інші види, у тому числі папороті та хвойні. Спочатку лілеї були суходольними рослинами з прямостоячими стеблами. Оселялись вони на вологих місцях або поблизу водойм. Поволі переселялись на мілководдя, де ростуть і понині. Отже, водна стихія – це вторинна батьківщина лілей. При переселенні у воду їх прямостояче стебло перетворилося на лежаче кореневище, постійні корені змінилися додатковими. Дуже довгими стали черешки листків та квітконіжки. І тільки квітка залишилася без змін. Збереглась вона завдяки фізичним властивостям води, яка на дні водойм навіть у найлютіші зими не охолоджується нижче + 4˚С. Є ряд цікавих фактів про водяну лілею. Біле латаття завжди виглядає білим і свіжим. Бруд до нього не прилипає, бо білосніжні пелюстки покриті особливою речовиною з брудовідштовхуючими властивостями. У довжину стебла дорослого білого латаття нерідко досягають двох метрів. Хоч вони й ростуть на воді, коріння їх все одно чіпляється за землю. Тому ці квітки ростуть тільки на мілководді, і тільки там, де немає сильних течій. Вміст дубильних речовин у кореневій системі та стеблі білого латаття настільки високий, що ця рослина дуже довго не гниє навіть у тому випадку, якщо гине. Квітка розкривається після сходу сонця і ближче до вечора закривається й ховається під воду до ранку. За лататтям передбачають погоду: якщо квітка закрита – це означає наближення дощу.

Цей крилатий вислів М. Рильського якнайвлучніше характеризує цьогорічні заходи з озеленення і благоустрою території біля адмінприміщення Ічнянського НПП. Спочатку з’явилися нові кущі троянд. І ось сьогодні – виноград. Колись ці маленькі пагони дадуть плоди, як і інші маленькі деревця. А ось смачними яблуками можна буде поласувати вже цьогоріч.

Чернігівщиною прокотилася ворожа навала, залишивши після себе не лише руйнування, а й смертельні «сюрпризи» – міни та інші вибухові пристрої. Але мінна загроза та ураження вибухонебезпечними предметами можуть бути навіть в регіонах, де не було бойових дій. Це уламки ракет, дронів, касетні боєприпаси. Крім того, ворожі ДРГ можуть заміновувати територію по всій країні. Ця загроза може підстерігати під час подорожей на море, до лісу, при поверненні додому на деокуповані території, в поїздці у відрядження тощо.
Міни та вибухонебезпечні предмети будуть становити загрозу по всій країні ще десятки років. Адже досі трапляються випадки травмування людей вибуховими предметами, що залишились з другої Світової війни. На жаль, на даний час Україна є найзамінованішою країною в світі.
25.05.2023 Ічнянський національний природний парк прийняв участь у навчанні з попередження ризиків, пов’язаних з вибухонебезпечними предметами, яке проводив Антон Салій, радник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, сертифікований інструктор від міжнародної організації з навчання ризикам, пов’язаним з вибухонебезпечними предметами.