Я – перша квіточка весни, я – пролісковий цвіт,
Я пережив зимові сни і знов родивсь на світ.
У мене очі голубі, такі, як неба синь.
Росту між кленів і дубів, люблю і сонце, й тінь.
Зелені рученьки мої листочками зовуть.
Я полюбив ліси й гаї, живу я здавна тут.
І вірю: люблять всі мене, як весну золоту,
Бо знають, що зима мине, коли я розцвіту.
Марія Познанська