РОСЛИНА-КРІТ

Весняний ліс повний таємниць. Серед яскравого килиму пролісок, рясту, анемон можна зустріти загадкове явище:піднімаються із землі товсті, кошлаті паростки блідо-рожевого кольору товщиною у палець. Придивишся – наче рослина, ще й з квітками, та зовсім не зелена. Це – петрів хрест лускатий з родини ранникових. Чудернацька рослина – і за зовнішнім виглядом, і за назвою.
Надземна частина рослини з’являється на білий світ ненадовго з єдиною метою – запилити квітки. Ні з яким накопиченням поживних речовин за допомогою повітря та сонячної енергії вона не пов’язана. Зігнуте біле тіло рослини зовсім не має хлорофілу не тільки в стеблі, а й в листочках. Та й чи можна назвати листям білуваті лусочки, розміщені навіть на підземній частині рослини – кореневищі?
Кореневище довге, розгалужене, проникає під землю на значну глибину і може досягати великих розмірів, зберігаючись декілька років. Бокові стебла супротивно відходять один від одного тому здається, що ця пара утворює хрест. Та і лусочки теж розміщені перехресно. Ось і називають незвичайну рослину петрів хрест. Подекуди можна почути й інші назви рослини – потаєнниця, цар-трава, лускатий корінь.
Яким же чином живиться рослина? Відповідь підкаже саме кореневище. Воно, наче біла гадюка, звивається в ґрунті, за що і прозвали рослину «лускатником». Кореневище «шукає» під землею рослину-хазяїна, стикаючись з якою утворює спеціальні потовщення –присоски і починає паразитувати. «Нападає» петрів хрест на корені багатьох листяних дерев, але найулюбленіші з них – ліщина, липа, дуб, вільха. В заростях цих порід найчастіше оселяється лускатий корінь, з’являючись із землі навесні, щоб до появи листяного шатра та масового квітування інших рослин «сподобатися» комахам.
Біле стебло виносить багато дрібненьких рожевих квіточок, які тісно притиснуті одна до одної. Джмелі та бджоли запилюють їх, прилітаючи за солодким нектаром. Але буває й так, що комахи не відвідали рослину, тоді, почекавши деякий час, суцвіття видовжує свої тичинкові нитки, після чого буде користуватися послугами вітру. Запилені квіточки відпадають, даючи місце дозріваючим коробочкам з великою кількістю насінинок величиною з макове зерня. Потрібно багато насіння, щоб паростки петрового хреста знайшли чужі корені і пристосувалися до них. Важко вести рослині підземні пошуки. Та ось потрібні корені знайдено і рослина-паразит одержала доступ до чужих комор поживних речовин. Тепер дереву нести цей хрест не рік, не два – бо рослина багаторічна!
Дасть петрів хрест початок новому поколінню – і закінчується життя його надземних пагонів, які засихають, не залишаючи після себе ніяких слідів. Рослина на довгі місяці ховається під землю. А в деякі роки і зовсім не з’являється, навіть весною. Справжня рослина-невидимка!
(За матеріалами книги «В гаю заграли проліски» під редакцією доктора біологічних наук О.М.Байрак)

Опубліковано у Новини. Додати до закладок Постійне посилання.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>